Які карантинні організми є на території Миколаївської області, їх характеристика та шкода
На території Миколаївської області є карантинні організми: амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), повитиця польова (Cuscuta сampestris Yunck.), ценхрус малоквітковий (Cenchrus pauciflorus Btnth.), американський білий метелик (Hyphantria cunea Drury) та південноамериканська томатна міль (Tuta absoluta Meyr.),пасмо льону (Mycosphaerella linicola Naumov), західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte).
Окремі з них, такі як амброзія полинолиста мають досить широкий ареал поширення та щорічно завдають значної, в тому числі і економічної шкоди сільгосптоваровиробникам та населенню. Американський білий метелик, або скорочено АБМ, є динамічним видом, який має здатність як до значного підйому чисельності, так і може тривалий час перебувати у депресії. На противагу їм, південноамериканська томатна міль – це абсолютно новий для України та Європи шкідник – організм, який за прогнозами спеціалістів може досить швидко стати другим колорадським жуком на всіх пасльонових культурах.
1. Амброзія полинолиста. Амброзія полинолиста поширена на території всієї області.
Сходи амброзії з’являються в квітні - на початку травня. Спочатку активно розвивається коренева система, після чого в другій половині вегетації відбувається вже посилений ріст надземних органів. В результаті чого цей вид бур’яну дуже сильно засмічує посіви пізніх культур, особливо соняшнику. Також, як відомо, амброзія являється сильним алергеном.
Розповсюджується бур’ян з насіннєвим матеріалом сільськогосподарських культур, особливо пізніх, збирання яких співпадає з періодом дозрівання насіння амброзії (серпень-вересень). Перенесення насіння також відбувається і природнім шляхом, за допомогою вітру, особливо в зимовий період з нескошених рослин. Враховуючи надзвичайно велику насіннєву спроможність – одна рослина дає до 100 тис. насінин, а також швидкість їх розповсюдження, небезпека амброзії є дуже значною.
2. Ценхрус малоквітковий (якірцевий). Ценхрус малоквітковий – однорічна рослина, вирізняється засухостійкістю, розмножується насінням, одна рослина може давати до 2 тис. насінин. Засмічує всі польові культури, сади, узбіччя доріг, некультивовані землі. Основний період проростання – травень, цвітіння відбувається протягом
червня-липня, а плодоношення в серпні - вересні.
Для локалізації ценхрусу потрібно дотримуватися карантинних обмежень, обов’язково проводити скошування в період появи волоті або виполювати з наступним знищенням, не допускаючи його розсіювання.
3. Повитиця польова. Повитиця польова – однин з найбільш шкідливих видів родини повитицевих. Продуктивність однієї рослини сягає 20 тис. насінин, котрі зберігаються в грунті 5 і більше років. Поширюється бур’ян з насіннєвим матеріалом сільськогоспо-дарських культур, засміченими відходами, через транспорті засо
би, вітром, водою. Також повитиця має високу здатність до вегетативного розмноження через частини стебел.
4. Американський білий метелик. Американський білий метелик (АБМ) розвивається у двох поколіннях. Шкідник є поліфагом та може пошкоджувати близько 250 видів кормових рослин. Найбільш уразливими є шовковиця та плодові культури.
Численні дослідження з біології та екології американського білого метелика свідчать, що з часу своєї появи він посів важливе місце у природних біоценозах. Як свідчать дані дослідників, батьківщиною цього виду є Північна Америка. В Україні перші осередки АБМ були виявлені в Закарпатті у 1952 році, а уже потім шкідник розселився по всіх регіонах нашої країни.
За даними багатьох науковців, американський білий метелик відноситься до видів, спалахи масових розмножень яких змінюються багаторічними депресіями. Це притаманно і деяким іншим лускокрилим. Причини такого явища не встановлені, але, напевно, вони зумовлені комплексом чинників. За спостереженнями науковці
в, зростання чисельності АБМ в одній частині ареалу може відбуватися одночасно зі зниженням цього показника в іншій.
Американський білий метелик відноситься до багатоїдних шкідників, його гусениці можуть живитися 636 видами плодових, декоративних, лісових та інших культур і спричиняти їх дефоліацію. Дефоліація насаджень призводить до порушення обмінних процесів у рослинах і, як наслідок, до їх ослаблення. Через що зменшується продуктивність, захисна, декоративна та естетична функція насаджень, погіршуються умови для існування фауни. У сильно ушкоджених плодових та ягідних культур знижується урожайність або ж вони взагалі не плодоносять у поточному та наступному роках.
5. Південноамериканська томатна міль. Томатна міль – новий для України небезпечний карантинний шкідник, який пошкоджує пасльонові культури. Вперше в області міль була виявлена в 2013 році на території с. Комсомольське Миколаївського району, карантинний режим було запроваджено на площі 92,8 га. В 2014 та 2021 рока
х при проведенні обстежень за допомогою феромонних пасток на виявлення південноамериканської томатної молі були виявлені факти присутності данного шкідника вже у сусідніх районах – Очаківському та Березанському.
В тепличних умовах міль може давати за рік до 12 поколінь, в природних же умовах одна генерація розвивається в середньому протягом 30-60 днів. На території області шкідник прогнозовано має 4 покоління.
Одна самиця може відкласти до 300 яєць. Тривалість життя гусениць складає близько 15– 18 днів, стадія лялечки – до 10 днів. Основною кормовою рослиною молі є томати. Також шкідник пошкоджує і інші пасльонові – перець, картоплю, баклажани.
За високої заселеності та чисельності Tuta absoluta може знищити 80–100% врожаю. Метелик вилітають досить рано – на початку травня і зустрічаються у природних умовах до жовтня. Гусениці пошкоджують листя, стебла та плоди.
6. Західний кукурудзяний жук - небезпечний шкідник кукурудзи. Личинки західного кукурудзяного жука живляться корінням кукурудзи. Але при їх відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких не здатні повноцінно розвиватись. Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до зменшення кореневої маси, поганого розв
итку коріння і ураження його гнилями, які надають йому бурого забарвлення. Ослаблені рослини стають сприйнятливішими до різних захворювань, за рахунок того, що жуки та личинки є переносниками різноманітних збудників захворювань кукурудзи: грибкових, бактеріальних, вірусних. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї». При цьому стає повністю або частково неможливий механізований збір врожаю. Найбільша шкодочинність західного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи значно зростає щільність популяції цього шкідника.
7. Пасмо льону. Особливо помітні ураження рослин на початку цвітіння, коли хвороба проявляється не тільки на листках, а й на стеблах. Листки робляться суцільно коричневими, скручуються, опадають, а на стеблах у вигляді кілець з'являються розпливчасті коричневі плями, нерідко розміром кілька сантиметрів. Від чергування уражених ділянок з неураженими стебла спочатку набувають строкатого вигляду, з часом плями поступово зливаються і вкривають більшу частину або всю рослину. До моменту достигання льону плями стають сірими з бурими краями і безліччю пікнід. За сильного ураження все поле набуває сірого відтінку.
У місцях уражень стебло відмирає. Бура плямистість з пікнідами утворюється також на пуп'янках і коробочках. 
Дуже уражені пуп'янки відмирають, а коробочки недорозвиваються. Нерідко в уражених коробочках формується недорозвинене, щуплее насіння.
Основним джерелом первинного ураження посівів льону є заражене насіння, ґрунт. У період вегетації захворювання розповсюджується вітром, краплями дощу, комахами.
С. Міньок, головний спеціаліст відділу прогнозування, Фітосанітарної діагностики та Аналізу ризиків Головного Управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
