СИДОРЧУК Олександр Вікторович (14.05.1987 - 18.03.2022)
СИДОРЧУК Олександр Вікторович народився 14 травня 1987 року в Березанці.
Навчаючись у школі, Олександр попутно освоїв від батька премудрості механізації, міг працювати за кермом трактора й машини. Товариський, мав високе "почуття ліктя". Товариші між собою називали його Красавчик.
Служив у лавах Збройних Сил України. У 2014 році добровольцем пішов захищати Україну на сході (в зоні АТО). Після чотирьох років служби продовжив служити за контрактом. Старший матрос Олександр Сидорчук мав безліч відзнак та медалей.
Загинув 18.03.2022 в м. Миколаєві при виконанні бойового завдання внаслідок вибуху під час авіаційного удару.
Похований у Березанці 25.03.2022.
Олександр СИДОРЧУК – навіки в строю.
Сьогодні орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) було вручено родині загиблого Героя – мешканця Березанки СИДОРЧУКА Олександра Вікторовича. Нагородження цим орденом є визнанням великого внеску загиблого у захист суверенітету та територіальної цілісності України (Указ Президента України від 20 лютого 2025 року №92).
Нагороду матері військовослужбовця, Лілії Йосипівні ПОБЕРІВСЬКІЙ, вручили виконуюча обов’язки селищного голови, секретар селищної ради Ірина ГОПАЙНИЧ та представник 1-го відділу Територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області, майор Віктор ЗАХАРЧУК.
Олександр Сидорчук — приклад справжнього патріота, чесної і мужньої людини. Ще навчаючись у школі, Олександр попутно освоїв від батька премудрості механізації, міг працювати за кермом трактора й машини. Товариський, мав високе "почуття ліктя", завжди безстрашно й не вагаючись йшов на виконання найскладніших бойових завдань. Товариші між собою називали його Красавчик.
Служив у лавах Збройних Сил України. У 2014 році добровольцем пішов захищати Україну на сході (в зоні АТО). Після чотирьох років служби продовжив служити за контрактом. Старший матрос Олександр Сидорчук мав безліч відзнак та медалей. А орден «За мужність», на жаль, знайшов свого Героя вже після смерті…
Загинув наш безстрашний земляк 18 березня 2022 при виконанні бойового завдання в Миколаєві внаслідок вибуху під час авіаційного удару.
Жодна нагорода не поверне цю гірку втрату рідним, але Орден «За мужність» назавжди увіковічить його відвагу, самопожертву та героїзм.
Вічна пам’ять Олександру, земний уклін і безмежна вдячність за мужність!
Із матеріалів газети "Березань":
СИДОРЧУК Олександр Вікторович народився 14 травня 1987 року в Березанці. Змалку хлопець вчився азів механізації у батька, тож з роками добре вправлявся з усіма тракторними й машинними механізмами сільськогосподарської техніки.
Потім була робота, затим — служба в лавах Збройних Сил України, знову робота. А потім — біда на Сході України у 2014-му, куди він одним з перших пішов добровольцем. Після чотирьох років продовжив службу вже контрактником, не бажаючи здавати ні сантиметра нашої рідної землі ворогові.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр у складі 137-го окремого батальйону морської піхоти боронив Миколаїв, зокрема летовище. Військові експерти одностайні у своїх висновках, — якби на початку березня 2022-го російські війська зуміли закріпитися на позиціях в районі Миколаївського аеропорту, місто було б оточене з північної сторони.
Та наші оборонці зуміли завадити планам ворога й ціною хоробрості та неймовірних зусиль зуміли вийти противнику в тил і почали його вогневе ураження. В одному з боїв Олександр здійснив один з перших подвигів у цій війні — захопив ворожу БМП й приїхав на ній до своїх!
На жаль, життя нашого безстрашного й відчайдушного воїна обірвалося 18 березня 2022 року, коли в казарму в Миколаєві, де після важких боїв відпочивали морпіхи, прилетіла керована ракета…
