ОЛЄЙНІК Ігор Анатолійович (21.01.1996 - 04.08.2023)
ОЛЄЙНІК Ігор Анатолійович народився в 21.01.1996 року в селі Чапаєвка Березанського району (нині с. Щасливе Миколаївського району) у багатодітній сім’ї. Ігор - четвертий в родині, він із двійнят. А всього родина Олєйніків виховала п’ятьох дітей.
Закінчив Чапаєвську середню школу. Маючи хист до столярної справи, здобув фахову спеціальність у професійно-технічному училищі міста Миколаєва. Деякий час працював на підприємствах обласного центру майстром зі складання меблів. Але творча жилка перемогла - Ігор завжди хотів створювати щось своє. Тож повернувшись до рідного села, з допомогою батьків облаштував свою власну майстерню по виготовленню меблів та інших виробів з дерева. Мріяв вдосконалювати свої навички, займатися дизайном меблів, а ще - створити власну родину...
Був життєлюбним, товариським, роботящим хлопцем. Мав повагу від односельців, однокласників, вчителів за порядність, чесність.

З першого дні війни хлопець оббивав пороги ТЦК, а 1 березня 2022 року став до лав ЗСУ. Виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності України, знаходячись 29.07.2023 на бойовому посту Ігор Олєйнік зазнав поранень під час ворожого артилерійського обстрілу займаної позиції. Після проведення невідкладних реанімаційних заходів 4 серпня Ігор помер.
Поховали Ігоря у рідному селі Щасливе 08.08.2023 року.
У бійця залишились батьки, дві сестри, брат і кохана дівчина, з якою він мав одружитися восени.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №731/2023
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку постановляю нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня" ОЛЄЙНІКА Ігоря Анатолійовича (посмертно) — матроса.
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
3 листопада 2023 року
З матеріалів газети "Березань"
Навіки в пам’яті людській: Олєйнік Ігор
ОЛЄЙНІК Ігор Анатолійович народився 21 січня 1996 року в Щасливому (тоді — Чапаєвка) в багатодітній сім’ї. Ігор — четвертий в родині, він із двійнят. Сестра Аня старша від нього на кілька хвилин. А всього сім’я Олєйніків виховала п’ятьох дітей.
Після закінчення місцевої середньої школи Ігор продовжив навчання в Миколаєві. Здобув професію столяра. Дуже подобалось хлопцю творчо працювати з деревом. Деякий час трудився на кількох підприємствах обласного центру майстром зі складання меблів. Але творча жилка перемогла. Хотілось створювати що-небудь самому. Тож повернувся додому. Батьки допомогли придбати кілька станків та інструменти. І Ігор почав виконувати замовлення односельців і не тільки їхні. Мріяв придбати столярний станок з числовим програмним керуванням та зайнятися дизайном меблів. А ще — створити власну сім’ю.
24 лютого 2022 року перекреслило плани багатьох українців. В тому числі й Ігоря Олєйніка. З першого дня війни хлопець оббивав пороги військкомату, а вже 1 березня став до лав Захисників Вітчизни.
Він став одним із захисників приморської твердині — Очакова, яку укупі з прилеглими селами московити регулярно поливали вогнем з Кінбурнської коси. Найбільш небезпечними були обстріли з реактивної системи залпового вогню — її снаряд летить менше ніж хвилину, а розліт осколків складає понад 150 метрів. Тож часу добігти до укриття практично немає. 29 липня під обстріл РСЗВ потрапив і стрілець взводу охорони, матрос Ігор Олєйнік. Потім була восьмигодинна операція у місцевому госпіталі, затим — евакуація гелікоптером до Одеси, де медики ще тиждень намагалися врятувати його. На жаль, 4 серпня 2023 року серце мужнього воїна зупинилося…
Восени Ігор планував створити сім’ю, привести в дім дружину, подарувати матері з батьком внуків, забезпечити їм безбідну старість… Та не судилося…
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку матроса ОЛЄЙНІКА Ігоря Анатолійовича Указом Президента України № 731 від 3 листопада 2023 року нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня» (посмертно).
УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…
