МЕРЕЖАНИЙ Дмитро Олегович (17.01.2001 - 02.06.2025)
Захищаючи рідну землю від оскаженілого підступного цинічного терориста-агресора, переходять із земного до небесного строю найкращі діти України, золотими літерами на віки вкарбувавши свої імена в новітню історію вільної та незалежної держави.
Мережаний Дмитро Олегович, молодший сержант, командир бойової машини, командир 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення бригади НГУ «Рубіж», народився 17.01.2001 року в с.Калинівка.
2007 – 2018 роки навчався в Калинівській загальноосвітній школі, а після закінчення школи здобув професію зварювальника.
З 2019 року Дмитро проходив службу в НГУ, а вже з початку повномасштабного вторгнення не роздумуючи став на захист Батьківщини. Тримав оборону, захищаючи Миколаїв та Херсон.
У вересні 2024 року юнак вступив до військової академії й планував побудувати кар’єру військовослужбовця. Та не могло серце молодого воїна спокійно битися, поки рашистські окупанти нівечили рідну землю, знищували міста й села, вбиваючи українців. Тож у січні 2025 року Дмитро Мережаний твердо вирішив, що має захищати свою Батьківщину, свою родину, своє рідне село…
І ось вже молодший сержант, командир бойової машини, командир 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення у складі бригади НГУ «Рубіж» у строю зі своїми побратимами продовжує нищити ворога.
Та війна не буває без втрат… 2 червня 2025 року на Покровському напрямку Донецької області під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини молодший сержант, командир бойової машини Дмитро Мережаний загинув.
Дмитро був щирою, світлою людиною, працьовитим, позитивним. Він завжди приходив на допомогу, вмів підтримати словом і ділом, заряджав оточуючих оптимізмом навіть у найважчі часи.
У Героя залишилися батьки, брати, дружина. У серцях рідних і друзів він назавжди залишиться прикладом гідного сина, справжнього чоловіка, гарного брата та вірного товариша. Щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам.
Схиляємо голови в глибокій скорботі та висловлюємо слова співчуття та підтримки рідним, друзям, побратимам загиблого воїна.
Вічна слава Героям, відважним захисникам, які тепер з Небес будуть охороняти наш мир і спокій!
Вічна слава Герою!
Герою вкраїнський, ти Янголом полинув у небо…
Дмитро народився 17 січня 2001 року в родині Наталії та Олега Мережаних. З дитинства був добрим, товариським, активним, чесним, безкомпромісним і нетерпимим до будь-якої несправедливості. Мав багато захоплень – зокрема спортом, якому приділяв багато часу вже й у дорослому віці, та дуже любив тварин.
Ще від років навчання в школі він був лідером серед однолітків, залишався таким і надалі. Щоразу приїжджаючи до рідного села, мерщій збирав однокласників, аби провідати улюблену вчительку – Людмилу Василівну Єлік та подякувати їй за сердечне тепло, яке вона в них вкладала. За лідерські якості вже побратими Дмитра дали йому позивний «Вождь»…
Третього червня 2020-го він вступив на військову службу за контрактом до Національної гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення разом з побратимами захищав від російських зайд Миколаїв та Херсон. Ну а потім було щастя – створення родини з обраницею-однокласницею Світланою, з якою хлопець зустрічався ще зі школи.
Молодята побралися в червні 2024-го, у вересні Дмитро вступив до Національної гвардії України за напрямком «експлуатація та відновлення автомобілів та бойових машин». Втім менше ніж за пів року він вирішив відкласти навчання до часів після закінчення війни. «не можу я бути в безпеці, поки мої однокласники, земляки, мої побратими воюють. Зараз на часі одне – боротьба з ворогом!» - сказав він рідним. Не допомогли на вмовляння молодої дружини, ні сльози батьків…
Вже у січні року нинішнього його зачислили у склад 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж». Бойовий вишкіл та злагодження тривали до травня, поки підрозділ Дмитра не було направлено під Покровськ на заміну формуванням, що пішли на ротацію. У пеклі на землі, яким нині є Покровськ та підступи до нього, наш земляк Мережаний Дмитро загинув…
Сумуємо разом з рідними Героя та низько схиляємо голови в скорботі. Вічна слава! Вічна пам’ять!
Людмила ДЕХТЯРЕНКО, газета «Березань»
