Особливості розвитку шкідливих організмів в посівах озимої пшениці в осінньо-зимовий період
Зміна кліматичних умов і агротехнологічних підходів змушує аграріїв коригувати свої стратегії вирощування озимих зернових культур. Однією з ключових змін останніх років є зміщення строків сівби на більш пізні, що впливає на розвиток рослин та їх захист.
Зрозуміло, що чим потужніші рослини, тим краще вони переносять вплив зовнішніх чинників. Ураження хворобами чи шкідниками не залежить від фази розвитку озимих зернових під час входження в зиму, а залежить від технології вирощування загалом.
Захист озимих зимою – це комплекс заходів, що включає вибір зимостійких сортів, правильні рядки сівби для уникнення переростання та загущення. Ключові аспекти – це міцна коренева система та загартовані рослини, які готові до морозів, що досягається правильним живленням та умовами розвитку восени.
В усіх регіонах вирощування озимих зернових найактуальнішою проблемою, з якою стикаються агровиробники, є захист посівів від бур'янів. Дана проблема не залежить від строків сівби озимих зернових. Для того, щоб максимально розкрити генетичний потенціал вирощуваних сортів, необхідна своєчасна боротьба з бур'янами від фази кущення до прапорцевого листка.
Високий рівень осіннього забур’янення озимої пшениці призводить до зменшення коефіцієнта продуктивного кущіння. У таких посівах формується слабша коренева система, рослина входить у період зимового спокою з меншою кількістю цукрів, що підвищує ризик вимерзання. При сильному осінньому забур’янені посівів озимої пшениці, закладається коротший колос з меншою кількістю колосків у ньому. У цей період на посівах озимої пшениці можуть розвиватися наступні бур’яни: кучерявець Софії, мак дикий, сухоребрик, талабан польовий, ромашка, фіалка польова, падалиця ріпаку, осот рожевий та жовтий, підмаренник чіпкий, падалиця соняшнику, жовтозілля весняне, злинка канадська, латук дикий і т.п. На даному етапі бур’яни формують розетку й гарного розвинену кореневу систему, що дає їм можливість добре перезимувати.
Риторичне питання, яке постає перед сільгоспвиробниками: застосовувати чи ні гербіциди восени і яке гербіцидне внесення краще - осіннє чи весняне? Осіння обробка гербіцидами посівів озимої пшениці не поступається за ефективністю весняній. Навіть навпаки, багаторічні дані з порівняльної оцінки ефективності осіннього і весняного внесення гербіцидів підтверджують вищу доцільність їх внесення саме в осінній період.
Можна назвати певні переваги осіннього застосування гербіцидів на озимій пшениці:
вища біологічна ефективність гербіцидів;
менша залежність від несприятливих погодних умов;
запас осінньо-зимової вологи впливає на ефективність препаратів, а також на формування здоровішого травостою й поліпшення перезимівлі зернових.
Осінні гербіцидні внесення дозволяють рівномірніше розподілити технологічні операції навесні. У весняний період завантаженість польовими роботами в поєднанні з несприятливими погодними умовами впливають на вчасність внесення гербіцидів у необхідну фазу розвитку бур’янів та самої культури. Відхилення від фази внесення спричиняє зниженню ефективності препаратів.
Аномально тепла зима та перепади температур, приморозки, відлиги впливають на розвиток патогенів під час вегетації рослин. Загалом, все залежить від температури та вологи, які є оптимальними для розвитку тієї чи іншої хвороби. Не виключено, що з подальшим наростанням температур, необхідним буде раннє внесення фунгіцидів. Основна хвороба, яка буде поширюватися в даних умовах, це септоріоз.
Зі зміною клімату, останніми роками важко спрогнозувати, які саме хвороби будуть розвиватися. Ураження посівів озимих зернових сніговою пліснявою останнім часом не спостерігається, адже немає умов її розвитку. Прояв хвороби відбувається ранньою весною, одразу після танення снігу, а зими останнім часом у нас майже безсніжні. Контроль розвитку кореневих гнилей починається з обробітку ґрунту, сівозміни та якісного підбору фунгіцидного протруйника.
Септоріоз вражає рослини пшениці озимої впродовж всієї вегетації через широкий діапазон умов для розвитку: температура від +9 до +30 °С та наявність краплинної вологи. За випадання дощів, підвищення відносної вологості повітря та вітряної погоди можна очікувати прогресування цієї хвороби.
Одним із основним фактором є своєчасне виявлення та знищення шкідників. В зимовий період озимині може шкодити хлібний турун (жужелиця), зимовий зерновий кліщ та мишоподібні гризуни.
Личинки хлібної жужелиці живляться сходами озимих, причому живлення може продовжуватися під снігом. Личинки об’їдають молоде листя сходів, залишаючи тільки жилки. Пошкоджені рослини мають «змочалений» вигляд. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин». Останні жужелиці живляться сходами озимини до зниження температури до 0 ºС. Вони об’їдають молоде листя у період двох-трьох листочків і кущення. Після перезимівлі личинки поновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування. Оптимальними умовами для сприятливого розвитку шкідника є суха і спекотна погода в літній період і тривала тепла осінь та зима.
Пошкодження зимовим зерновим кліщем часто плутають з проявом кореневих гнилей і невиправдано застосовують фунгіциди, що, звісно, не вирішує проблему. Розселення кліщів відбувається в фазі яйця з ґрунтом або з рослинними рештками. Оптимальна температура для харчування від +4 до +23 °С. Кліщі активні в похмуру погоду та нічний час. В сонячні дні ховаються під грудочками ґрунту. Основна активність і шкідливість припадає на осінньо-зимовий період (листопад-грудень) і в ранньо - весняний період (березень). Економічний поріг шкодо чинності становить 5 екземплярів на 1 лист. При живленні кліщі розривають епідерміс листя і висмоктують клітинний сік, що містить хлорофіл. Відтак на листках утворюються сіруваті плями, рослини набувають характерного сріблясто-сірого або жовтуватого забарвлення, прикоренева частина темніє. Верхівки листя в’януть і буріють. Пошкоджені рослини відстають у рості. Нерідко причиною таких ушкоджень вважають вимерзання.
Мишоподібні гризуни щорічно залишаються небезпечними шкідниками. Вони заселяють великі площі сільськогосподарських угідь і створюють загрозу пошкодження посівів зернових культур, ріпаків, багаторічних трав, просапних, овочевих культур і плодових насаджень.
Мишоподібні гризуни дуже ненажерливі. Це зумовлено потребою у підтримці температури тіла, яка не є постійна і коливається в межах 30-40 градусів.
Світлана Міньок - головний спеціаліст ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
