Вічність у камені: у Щасливському ліцеї відкрили меморіальні дошки Героям-землякам
Сьогодні, 22 грудня 2025 року, подвір’я Щасливського ліцею наповнилося болем і водночас безмежною гордістю. На фасаді закладу з’явилися символи вічної пам’яті — меморіальні дошки на честь наших земляків, випускників ліцею, які віддали свої життя у російсько-українській війні, захищаючи кожного з нас.
Сергій ГРАБСЬКИЙ, Віталій КУЗОЧКІН, Олег ЛУК’ЯНОВ, Володимир ГЛАДКИЙ, Володимир ТКАЧУК, Ігор ОЛЄЙНІК, Дмитро ШВЕЦЬ… Ці мужні воїни стали символом незламності, відваги та самопожертви заради майбутнього нашої держави.
На церемонії відкриття зібралися рідні загиблих, учні, вчителі, представники громади та місцевої влади. Усі присутні схилили голови в хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять тих, хто поклав своє життя заради миру на рідній землі. Їхні імена тепер назавжди викарбувані на стінах рідного навчального закладу, як нагадування про те, якою ціною здобувається свобода.
Зі словами глибокої шани до присутніх звернулася виконуюча обов’язки селищного голови Ірина Гопайнич:
«Сьогодні ми відкриваємо не просто пам’ятні знаки. Ми відкриваємо сторінки живої історії нашої громади. Обличчя, що тепер щодня зустрічатимуть учнів на порозі школи, — це нагадування про те, якою надвисокою ціною виборюється право жити під українським прапором».
Надзвичайно зворушливим був виступ начальника відділення першого відділу Миколаївського ТЦК та СП, майора Віктора Захарчука. Він закликав кожного ні на мить не забувати про подвиг воїнів:
«Пам'ятати — це наш найперший обов'язок. Бо кожне ім’я на цій стіні — це ціна нашої свободи, ціна кожного мирного ранку».
Найважче було стримати сльози, коли своїми спогадами про найдорожчих ділилися батьки загиблих Героїв. У кожному слові відчувався біль втрати, який не втамує час. Директорка ліцею Любов Янюк, звертаючись до школярів, побажала учням бути гідними пам’яті старших товаришів, гартувати свій дух і берегти Україну так, як це робили вони.
Присутні вшанували пам’ять захисників хвилиною мовчання — хвилиною, що пронизувала тишею серця. До меморіальних дощок лягли квіти, як символ нашої вдячності та нев’янучої любові.
Герої не вмирають, поки живе пам'ять про них!
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
