СТРУЦЬКИЙ Олег Олександрович (01.03.1990 - 27.12.2025)
Пам’яті захисника України — Олега Олександровича Струцького
Березанська громада у глибокій скорботі. Війна, розв’язана російськими загарбниками, знову постукала у наші двері, принісши гірку звістку про втрату вірного сина України.
27 грудня 2025 року, під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку Харківської області, загинув наш земляк — солдат кулеметного батальйону штурмового спеціалізованого батальйону «ШКВАЛ» Струцький Олег Олександрович.
Олег народився 1 березня 1990 року. Він належав до покоління мужніх та рішучих, тих, тож вирішив стати на захист рідного дому, коли ворог прийшов нищити нашу землю. Його шлях — це шлях воїна, який до останнього подиху залишався вірним присязі, своїм побратимам та своєму народу.
Для рідних він був надійною опорою та гордістю, для друзів — вірним товаришем, для громади — справжнім Захисником, чиє ім’я тепер навіки вписане в історію нашої боротьби за незалежність.
Від імені усієї громади висловлюю щирі та глибокі співчуття родині, близьким та побратимам загиблого. Важко знайти слова, щоб полегшити біль цієї непоправної втрати. Нехай наша підтримка та світла пам'ять про Олега стануть хоча б маленькою втіхою у цей страшний час.
Ми низько схиляємо голови перед подвигом нашого земляка. Його самопожертва не буде забута. Його мужність житиме у вільній Україні, за яку він віддав своє життя.
Вічна пам’ять і слава Олегу Струцькому!
Герої не вмирають, поки ми їх пам’ятаємо.
Пам’яті Героя: Олег Олександрович Струцький
(01.03.1990 – 27.12.2025)
Березанська громада в жалобі: на щиті до рідного дому повернувся захисник України, мужній воїн та люблячий батько Олег Олександрович СТРУЦЬКИЙ. Його життя обірвалося на Харківщині, під час виконання бойового завдання, але пам’ять про нього житиме вічно у серцях рідних, друзів та побратимів.
Олег народився 1 березня 1990 року в селі Красне Миколаївської області. Виріс у багатодітній родині разом із трьома братами — Сергієм, Ігорем та Дмитром. Спокійний, розсудливий та працьовитий, він з дитинства знав ціну праці. Після навчання у місцевій школі та служби в армії, Олег присвятив себе будівництву, також певний час працював на підприємстві «ТІС».
Найбільшим скарбом Олега була його сім’я. Разом із дружиною Юлією він виховував двох чудових дітей — донечку Мілану (9 років) та сина Ігоря (8 років). Він був справжнім опорою для близьких, людиною, яка понад усе цінувала домашній затишок і тепло рідних.
До лав Збройних Сил України Олег Струцький був призваний 6 червня 2024 року. Він проходив службу у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Як солдат, він виявляв надзвичайну відповідальність, був неконфліктним і надійним товаришем.
Навіть у найпекельніших точках фронту на Харківському напрямку, Олег залишався турботливим сином. Щодня, вранці та ввечері, він телефонував мамі, щоб просто сказати найважливіші слова: «Мамуль, у мене все добре. Знай, що я тебе дуже сильно люблю».
Герой загинув 27 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Ковалівка Куп’янського району Харківської області. Захищаючи право України на свободу, він віддав найдорожче — своє життя.
Поховали Олега Струцького з військовими почестями у рідному селі Красному. Тепер над його могилою майорить синьо-жовтий стяг — символ держави, за яку він боровся до останнього подиху.
У глибокій скорботі залишилися мати, брати, дружина та діти. Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого захисника.
Низький уклін та вічна шана Герою! Герої не вмирають, доки живе пам'ять про них.
