Озимий ріпак – весняні турботи
Ріпак озимий чи ярий — дуже розповсюджена культура в сівозміні українських аграріїв. Ріпак називають рослиною майбутнього, бо він є майже безвідходним. Жом, котрий залишається після віджимання олії, використовується як корм для тварин. Також він є гарним добривом, яке збагачує ґрунти азотом. Знову ж таки, з нього роблять олію, яку застосовують у кулінарній, косметичній і медичній галузях. Культура приваблює також і як біопаливо та є гарним медоносом.
Шкідники
У всіх зонах вирощування ріпаку шкодять: ріпаковий квіткоїд, ріпаковий насіннєвий довгоносик, або насіннєвий прихованохоботник, великий ріпаковий прихованохоботник, озима (підгризаюча) совка, попелиці, капустяна муха та інші.
Навесні після поновлення вегетації на озимому ріпаку головне не пропустити перших шкідників, а саме прихованохоботника, тому що в цей період, рослини більш вразливі після зимової сплячки, відновлюється період вегетації та проходить закладання урожаю. Зимують перші шкідники у поверхневому шарі ґрунту та під рослинними рештками на полях чи посадках, де вони і живилися. Це одні з перших шкідників, які починають проводити своє активне життя вже за температури повітря вище +6°С, а масово вилітають за температури +9 – 12°С. За два-три тижні самки відкладають яйця, з яких за кілька днів з’являються личинки які проникають в середину стебла рослини, для подальшого свого розвитку. Шкідник розвивається, поїдаючи рослину, а рослина відповідно починає хворіти. Часто прояви такого заселення на рослині це – уповільнений ріст, опадання листків, в’янення, вилягання а у гіршому випадку повна загибель рослини. Щоб не пропустити масову появу і запобігти пошкодженню стебловими прихованохоботниками, необхідно проводити моніторинг їх появи за допомогою чашок жовтого кольору. При потраплянні 8–10 жуків на одну пастку протягом 3 діб, необхідно проводити обробку інсектицидами.
Хвороби
Ріпак хворіє нечасто, але коли це трапляється, наслідки можуть бути критичними.
Найбільш поширеними є: переноспороз, альтернаріоз, борошниста роса, склеротиніоз (біла гниль), фомоз.
За оптимальних умов для свого розвитку, хвороби можуть призвести до втрати врожаю на рівні 30-80%. Тому виникає необхідність проводити фунгіцидні обробітки заздалегідь, зупинивши розвиток нових хвороб і тих, що перейшли з осіннього періоду.
Причини захворювання ріпаку
- Неправильна сівозміна
Найкращими попередниками для ріпаку є багаторічні бобові трави, хорошими — рання картопля, горох та однорічні трави. Гірші попередники, які призводять до збільшення кількості небажаних гостей у посівах культури, — капуста, редька, гірчиця.
За теперішніми нормами, ідеально, коли ріпак повертається на площу раз на чотири роки. Якщо сіяти частіше, це може призвести до ураження шкідниками або хворобами.
- Погодні умови
Хвороби починають розвиватися за умов підвищеної вологості повітря (близько 80%) та дощової погоди. Полюбляють інфекції також помірний температурний режим, у середньому 18℃. Але такі хвороби, як борошниста роса, розвиваються під час посухи.
- Дефіцит поживних речовин
Ріпак дуже вимогливий до мінерального підживлення та умов його проведення. Дефіцит азоту, як і марганцю, швидко призводить до ураження рослин різноманітними хворобами.
Заходи захисту
Одними з основних заходів захисту ріпаку від хвороб є дотримання вимог зональної технології вирощування ріпаку (обробіток грунту, система удобрення, строки сівби і норми висіву насіння), використання стійких сортів і гібридів, своєчасне застосування засобів захисту, знищення післяжнивних решток. Важливим є дотримання просторової ізоляції між капустяними культурами, недопущення надмірного удобрення рослин азотними добривами з осені, своєчасне знищення поверхневої кірки під час сходів ріпаку.
При вибору інсектициду має враховуватися особливості біології шкідника: шкідливу стадію, особливості ротового апарату імаго або личинок, вразливу стадію, особливо коли особини ведуть прихований спосіб життя, тривалість виходу з місць зимівлі, заселення посівів, розвиток та кількість генерацій.
Проти основних шкідників на посівах ріпаку озимого використовуються піретроїдні, фосфорорганічні та неонікотиноїдні інсектициди. Вибір інсектициду має враховувати особливості біології шкідника: шкідливу стадію, особливості ротового апарату імаго або личинок, вразливу стадію, особливо коли особини ведуть прихований спосіб життя, тривалість виходу з місць зимівлі, заселення посівів, розвиток та кількість генерацій.
Для боротьби з листогризучими шкідниками, такі як: совки, блішки, пильщики, моль – більш ефективні інсектициди будуть контактно-кишкової дії. Проти комах з колюче-смоктальним ротовим апаратом, такі як: клопи та попелиці – будуть ефективні препарати системного впливу. Проти прихованоживучих комах (стебловий прихованохоботник, совка) проводять обприскування проти імаго в період відкладання яєць або відродження личинок. При необхідності, використовують фосфорорганічний інсектицид.
При проведенні обробок необхідно дотримуватись вимог Державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві».
С. Міньок
головний спеціаліст
управління фітосанітарної безпеки
ГУ ДПСП в Миколаївській області
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
