Сажкові хвороби небезпечні грибкові захворювання зернових
Зернові культури – це основа сільськогосподарського виробництва. Зерно і продукти їх переробки мають різнобічне застосування: продовольче, кормове та технічне. Воно є основним джерелом харчування людини і кормом для тварин.
Серед багаточисельних хвороб зернових культур, сажкові хвороби є найбільш шкідливими. Вони спричиняють прямі втрати врожаю і проявляють опосередкований негативний вплив на ріст, розвиток і продуктивність рослин (зменшення довжини колоса, кількості зерен у колосі, схожості та маси зерна). При сильному ураженні зерна погіршуються його товарні, хлібопекарські і біохімічні показники якості (борошно темніє, зерно має неприємний запах, зменшується вміст цукру, крохмалю, тіаміну, тощо). Ослаблені рослини втрачають генетичну стійкість до інших патогенів, а також до екстремальних гідротермічних умов у період вегетації рослин. Потенційні втрати зерна від сажкових хвороб можуть становити до 45 %.
Основні види сажкових хвороб зернових
Тверда сажка. Збудник Tilletia caries Tul., Tilletia levis Kühn.,а на ячмені – Ustilago hordei Kell. et Sw. (пшениці, жита, ячменю): Уражує зав'язь, перетворюючи зерно на "мішечки" з чорними спорами, які пахнуть оселедцевим розсолом. Зараження відбувається під час проростання насіння. Симптоми ураження помітні на початку молочної стиглості, а саме: колос дещо сплющений, інтенсивно зелений із синім відтінком, колоски неприродньо розпушені. В зернівках замість зерна утворюються мішечки з теліоспорами гриба. На ячмені всі органи ураженого колосу перетворюються на чорну спорову масу. Теліоспори округлі 14-25 х 13-21 мкм, світло або темно коричневі.
Джерело інфекції: насіння, на поверхні якого знаходяться теліоспори. Зараження зерен відбувається під час обмолоту. Найбільша кількість теліоспор спостерігається в борозенці зерна, але спори можуть потрапляти на поверхню
ґрунту і на солому. І падалиця за умови великого ураження хворобою попередньої культури.
Летюча сажка. Збудник Ustilago nuda на ячмені, U.tritici на пшениці, U.vavilovi на житі (пшениці, ячменю): Руйнує колос повністю, перетворюючи його на чорну порошисту масу, що розлітається за вітром до моменту збирання. Симптоми проявляються під час виколошування, коли всі частини колосу, крім стержнів, перетворюються в рихлу спорову масу. Зараження відбувається під час цвітіння, тому збудник інфекції знаходиться в середині зерна, на відміну від твердих сажок, коли спори знаходяться на поверхні. Теліоспори дрібні, кулясті, світло-бурі, 5-9 мкм у діаметрі.
Джерело інфекції: насіння, в зав’язі якого знаходиться слабко розвинутий міцелій. Заражене насіння не втрачає схожості і ззовні виглядає як здорове. Життєздатність збудника в насінні може досягати 3 і більше років.
Карликова сажка. Збудник (Tilletia controversa) зберігається в ґрунті до 9 років. За зовнішніми ознаками схожа з твердою сажкою. У хворих рослин виявляються симптоми карликовості, рослини дуже кущаться, утворюючи до 30 стебел і більше. Довжина таких стебел, як правило, в 2-4 рази менша ніж у здорових рослин. Уражений колос щільніший, ніж при зараженні твердою сажкою, а колоскові луски розсунуті так, що колосся виглядає пір'ястим. У колосі замість зерна утворюються дрібні сажкові мішечки з заокругленим верхнім конусом і маленьким відростком. Теліоспори темно-коричневі, кулястої форми, 19-27 мкм в діаметрі.
Джерело інфекції: насіння, на поверхні якого знаходяться теліоспори, а також ґрунт, в якому знаходяться теліоспори, що зберігають життєздатність до 3 років, а в місцях скупчення спор – від 3 до 10 років. В деяких випадках теліоспори можуть переноситися з заражених ділянок паводковими водами.
Стеблова сажка. Збудником на пшениці є базидіальні гриби Urocystis tritici; житі – Urocystis occulta (Wallr.). Уражує стебла, листя та піхви, утворюючи довгасті опуклі смуги. Рослини покручені, часто не колосаються. Проявляється хвороба на стеблах, листках і піхвах у вигляді довгастих опуклих смуг довжиною в кілька сантиметрів. З часом ці смуги набувають свинцево-синього кольору. В місцях уражень епідерміс розтріскується і назовні виступає темна маса теліоспор, що легко розпорошується. Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин.
Джерелом інфекції є зерно та грунт, де теліоспори зберігаються більше року. Зараження проходить від моменту проростання насіння до утворення першого листка.
Індійська сажка. Збудник (Tilletia indica Mirta) уражує пшеницю, тритикале, жито. Симптоми захворювання найчастіше проявляються у період цвітіння. Характерними ознаками ураження є часткове перетворення насіння в чорну спорову масу теліоспор, які мають запах гнилої риби. Уражаються лише 1-5 колосків у колосі. Часто спостерігається руйнування зародкової частини або борозенки зернівки. Зрілі теліоспори мають червонувато-коричневий або темно-коричневий колір, кулясті чи овальні, з товстою сітчастою оболонкою, обмеженою тонкою безбарвною мембраною, 22-55 мкм в діаметрі. Ураження спостерігається тільки після виходу колоса із пазухи листка.
Джерелом зараження може статися шляхом завезення продовольчого, фуражного зерна, а також насіннєвого матеріалу. У природних умовах локальне поширення може бути викликане потоками вітру, що розносить спори, а також тварин і птахами.
Також грибки можуть зберігатись на елементах елеваторів, деталях сільськогосподарської техніки, обладнання, інвентарю. Крім того, перенесення відбувається з коренеплодами, комбікормом, продуктами помелу, частинками зараженого ґрунту, тканини мішків, господарських сумок, контейнерів.
Агротехнічні заходи боротьби:
Посів стійких сортів.
Якісний післязбиральний і основний обробіток ґрунту, що забезпечить своєчасне знищення падалиці, рослинних решток й бур’янів.
Дотримання сівозміни.
Дотримання просторової ізоляції не менш 0,5 км.
Збалансоване внесення органічних і мінеральних добрив.
Ретельне очищення посівного матеріалу.
Використання насіння, якість якого підтверджена відповідними документами.
Знезараження тари, сівалок та іншого інвентарю.
Дотримання технології вирощування культури.
Хімічні заходи боротьби:
Дуже велике значення має правильний вибір діючої речовини протруйника і препаративної форми. Для того, щоб вибрати оптимальний препарат, необхідно враховувати, які збудники хвороб чи шкідники будуть наявні в посівному матеріалі і в орному шарі ґрунту поля, де буде проведено посів. Для вибору діючої речовини бажано зробити аналіз посівного матеріалу та ґрунту на наявність збудників хвороб та шкідників. Слід також враховувати механізм дії препарату — контактної дії, системної чи комбінованої. Здебільшого найбільш ефективними є препарати з декількома складниками – системної та контактної дії.
Якщо діюча речовина має високу системну дію, то вона дуже швидко проникає у середину насіння, потім у проросток та досить швидко розкладається. Цього достатньо щоб знищити збудників хвороб всередині рослини (летюча сажка) та на поверхні насіння (тверда сажка), але зовсім не досить для контролю збудників хвороб, які будуть атакувати молоду рослину з ґрунту, або коли ураження проходить після проростання зерна. До таких хвороб можуть бути віднесені різноманітні кореневі гнилі (Офіобольозна, фузаріозна, гельмінтоспоріозна та інші).
Проводити протруювання можливо як завчасно (за 2-3 тижні), так і безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруювання особливо ефективне для захисту рослин від сажкових хвороб. Системними протруйниками, які знищують зовнішню і внутрішню інфекцію, краще оздоровлювати насіння за день, або в день сівби.
При проведенні хімічних заходів необхідно дотримуватись вимог Державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві».
С. Міньок
Головний спеціаліст
управління фітосанітарної безпеки
ГУ ДПСС в Миколаївської обл.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
