Пам’ять, що не згорає у вогні: у Березанській громаді вшанували подвиг визволителів
Сьогодні, коли травень знову вкриває землю квітами, громада Березанки зібралася біля меморіального комплексу загиблим воїнам-землякам. 8 травня для кожного з нас — не просто дата в календарі. Це день, коли Україна завмирає у глибокій пошані перед тими, хто здолав нацизм, і вмивається сльозами за тих, чиє життя обірвала Друга світова війна.
Вже вісімдесят перша весна приходить на нашу землю з того переможного травня, але біль і вдячність у наших серцях не зникають. Ми кажемо «дякуємо за життя» ветеранам, чия мужність стала нашим фундаментом. Ми згадуємо кожного, хто не повернувся з кривавих полів бою, чия звитяга навіки закарбована в граніті меморіалів і в нашій спільній пам'яті.
Вшанувати героїв прийшли представники місцевої влади на чолі з першим заступником селищного голови Володимиром Коцом, керівники установ, молодь та мешканці селища. Кожна квітка, покладена до підніжжя монументу — це тиха молитва і обіцянка ніколи не забути. Хвилина мовчання, що панувала над площею, була сповнена важких роздумів: ми схиляли голови не лише перед фронтовиками минулого століття, а й перед сьогоднішніми захисниками, які віддали життя за наше «завтра».
Вже четвертий рік поспіль ця пам’ятна дата озивається в грудях особливим болем. Історія зробила страшне коло: сьогодні нащадки тих, хто переміг нацизм, змушені знову боронити рідний поріг від рашистської орди. Ворог змінив назву, але не змінив своєї суті, залишаючи по собі випалену землю та скалічені долі. Проте, як і тоді, ми стоїмо. Гартовані вогнем, об’єднані вірою.
Особливої щемливості заходу, підготовленому колективом Березанського будинку культури, додала пісня «Лелека на стрісі» у виконанні солістки Миколаївської філармонії Ірини Лозової. Кожен акорд відгукувався в душах присутніх, а зворушливий хореографічний супровід учнів 3-Б класу Березанського ліцею (вчитель Тетяна Чепурненко) став символом того світлого майбутнього, заради якого ми боремося. Ведучі Анастасія Трушевич та Уляна Гупалюк крізь слова пронесли спільний біль і спільну надію всієї громади.
Ми дякуємо кожному воїну, який тримає небо над нами сьогодні. Низький уклін ветеранам і вічна слава полеглим.
Ми віримо у нашу Перемогу, бо за нами правда і пам’ять поколінь. Бережемо вільну Україну — заради тих, хто був, і тих, хто буде.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
