Пшеничний кліщ (Aceria tritici) – небезпечний переносник вірусу смугастої мозаїки пшениці
Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області надає корисну інформацію для працівників, пов’язаних із сільгоспроботами, про шкоду пшеничного кліща на сходах озимої пшениці.
Зовнішній вигляд пшеничного кліща: тіло самок кліща водянисто-біле, видовжене, червоподібне, завдовжки 0,22-0,29 мм, черевце з дорсальними поперечними півкільцями, щиток трикутний, ніг дві пари (рис. 1)
Восени осередки розмноження пшеничного кліща виникають на посівах озимої пшениці надранніх і ранніх строків сівби. Кліщі проколюють епідерміс листків і висмоктують клітинний сік. Внаслідок живлення край листкової пластинки загинається вгору і згортається вздовж центральної жилки в трубку, всередині якої знаходяться кліщі. Листок набуває неоднорідного світло-зеленого, а при сильному пошкодженні і тривалому розмноженні кліщів – жовтувато-зеленого забарвлення, вигинається у вигляді петлі, жовтіє і відмирає (рис. 2). Розселюються кліщі на посівах самостійно, а також переносяться вітром і комахами (попелицями, цикадками, злаковими мухами тощо).
Зимують переважно самки на посівах озимої пшениці, сходах падалиці, злакових травах. Після пробудження одна самка відкладає в середньому по 25 яєць, із яких розвивається весняне покоління. Симптоми живлення кліщів на листках такі самі, як і восени. У другій половині фази виходу пшениці у трубку, коли тканини листка стають більш грубими, кліщі переміщуються на генеративні органи – колоскові луски, зернівки. В період дозрівання зерна кліщі виповзають на поверхню колоса та розносяться вітром або за допомогою комах розселюються на ярі колосові, кукурудзу, багаторічні злакові трави, злакові бур’яни, пізніше – на падалицю злаків, де розмножуються. За вегетаційний сезон розвивається 8-9 генерацій шкідника.
Живлення пшеничного кліща на сходах озимої пшениці виснажує рослини (особливо на фоні осінньої посухи) значно знижує їх зимостійкість, а при масовому розмноженні може призвести до загибелі сходів. Але найбільша шкідливість кліщів полягає у перенесенні і зараженні ними посівів озимої пшениці вірусом смугастої мозаїки пшениці.
Смугаста мозаїка пшениці є типовим природноосередковим захворюванням – обов’язковою ланкою в циркуляції вірусу є наявність проміжних господарів серед дикорослої рослинності. В зимовий період вірусна інфекція зберігається в хворих рослинах і кліщах. Сезонні міграції переносника з дикорослих злаків на культурні створюють постійну загрозу епіфітотій. Інтенсивне ураження посівів смугастою мозаїкою співпадає з масовим розмноженням кліщів.
Шкідливість смугастої мозаїки пшениці в роки епіфітотії буває дуже відчутною. Ураження рослин спричиняє зменшення кількості продуктивних стебел, зерна в колосках, маси 1000 зернин і зниження схожості насіння. Втрати урожаю можуть досягати 60-70%, ураженість рослин – 50-100%. Ступінь шкідливості вірусу залежить від строків зараження – озима пшениця найбільш сприйнятлива до вірусу у ранні фази розвитку.
Вирішальне значення в боротьбі з пшеничним кліщем мають раціональні сівозміни, обмеження площ колосових попередників озимої пшениці, своєчасне знищення сходів падалиці колосових культур в усіх полях сівозміни за допомогою системи обробітку ґрунту, сівба озимини в межах оптимальних строків. Осередки масового розмноження кліщів на озимій пшениці доцільно обприскувати препаратами з акарицидною дією (дієвими саме проти кліщів) для локалізації поширення шкідника і запобігання ураженню рослин вірусом смугастої мозаїки пшениці.
