#ВОЛОНТЕРИ_БЕРЕЗАНЩИНИ!
17 жовтня Березанська селищна рада започаткувала рубрику #ВОЛОНТЕРИ_БЕРЕЗАНЩИНИ! з метою висвітлення на своїх медіаресурсах теми волонтерської діяльності в Березанській громаді в період російсько-української війни.
Наша перша розповідь буде про звичайних жителів із звичайного села Красне, що розташоване на трасі між Одесою та Миколаєвом. Почнемо з 24 лютого 2022 року, з того дня, що змінило життя кожного українця, в тому числі й краснян. Як розповідає завідувачка Краснянської філії Березанського СБК Березанської селищної ради Ірина Данилевич, їй вже починаючи з 25 лютого, односельчанки писали цілу ніч: «Миколаївно, чого ж ми сидимо, треба щось робити, треба ж якось допомагати нашим захисникам!» До 4-ої ранку вона заспокоювала дівчат як могла, хоч сама ще не розуміла, що саме сталося, і в голові не вкладалося як міг «братній» народ піти на нас війною. В голові роїлося багато думок, але всі сходилися до однієї – треба якось нашим допомагати…. На третій день, розповідає Ірина Миколаївна, краснянські жінки зібралися в бібліотеці й для початку створили групу в вайбері «Красне сьогодні» для спілкувалися людей, які мають бажання допомагати. Спочатку вирішили шити прапори та пекти різні смаколики захисникам. Донька Ірини Данілевич Тетяна, яка навчається в Греції, знайшла контакти волонтерів та представників Червоного Хреста в м. Миколаєві. І почалися волонтерські будні... Краснянам привозили тушки свиней та баранів. М’ясо одразу ж перероблялось на фарш, інше йшло на паштети, плов. Валентина Козакова з Веронічкою Мисько робили в день від 50 до 100 пакетів з їжею (в кожному пакеті по три порції) і виносили це на трасу на блокпости й роздавали ці пакунки нашим солдатам, які проїжджали на військовій техніці. А коли солдати не мали змоги зупинитися, то пакети ловились «на льоту». Серед солдат вже розповсюдилась інформація, що є на трасі таке село Красне, де на блокпосту дають їжу. А хлопці на блокпостах вже змагалися, хто вдень роздасть військовим більше пакетів з їжею. Потім Ірину Данілевич попросили допомогти деяким військовим...Готували їжу, бідонами гріли та відвозили гарячу воду, щоб хлопці помилися.
Ірина Данілевич: Коли я завозила захисникам в черговий раз їжу, то побачила, що в них аж до крові обвітрені руки і обличчя, аж боляче було дивитися. Я рідко коли плачу, але дорогою додому мене заливали сльози від побаченого. Наші дівчата, почувши цю історію, одразу ж принесли гусиний жир, ми його розтопили, розлили в малесенькі коробочки та відвезли хлопцям.
Попросили в нас військові автомобіль, ми знайшли щоправда старенький, але він став їм у нагоді. Потім опікувалися артилеристами... готували їжу, забезпечували медикаментами. Минуло пів року і солдати нам розповіли, що їхній командир сказав: «Так як в Красному їх ще ніде не кормили».
Коли почали бомбити Миколаїв, дівчата варили борщі й відправляли до міста, щоб нагодувати людей похилого віку, які сиділи в холодних бомбосховищах і дуже хотіли поїсти гарячого. Стали ліпити вареники по домівках, бо в клубі було дуже холодно, а потім коли потеплішало ми вибрали 2 дні на тиждень, в які домовилися вже в клубі ліпити вареники. Ми запікали курей, робили олів'є, вінегрет, варили холодець. Сім'я Сергія та Наталії Черепнєвих в автоклавах робили паштети, а ми в клубі разом з бібліотекарем робили закуску з сала та часнику, солили сало, квасили капусту, робили борщові заправки, смажили котлети та деруни, бризолі та відбивні. Людмила Мартинюк та Маргарита Компоненко робити закатки кабачкової ікри та огірків. Фарширували перець, варили плов, гречку, крутили голубці. А найбільше нашим захисникам до вподоби налиснички з сиром. Куди б не доставлялись наші налисники, завжди хлопці передають велике ДЯКУЮ».
Ось такі звичайні люди із звичайного села на трасі вже вісім місяців роблять важливу справу. І ці, як ми звикли говорити, прості люди навіть не здогадуються, що насправді вони надзвичайні, чудові, милі, щирі, справжні патріоти. З такими людьми не страшний ніякий ворог. Саме такі як вони наближають перемогу. І вона неодмінно буде за нами! Низький уклін вам всім від наших захисників і всіх жителів громади!
Матеріал підготувала Тетяна Локтіонова, директор Березанського БТШ.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
