В постійній рубриці Березанської селищної ради #ВОЛОНТЕРИ_БЕРЕЗАНЩИНИ! розповідаємо про волонтерську діяльність нашого земляка
В РУБРИЦІ БЕРЕЗАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ #ВОЛОНТЕРИ_БЕРЕЗАНЩИНИ! РОЗПОВІДАЄМО ПРО ВОЛОНТЕРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ НАШОГО ЗЕМЛЯКА
Сьогодні в нашій рубриці «Волонтери Березанщини» пропонуємо знайомство з Юрієм Бондаренком з Березанки, активним чоловіком, який організував з початку війни велику волонтерську діяльність, задіявши до цього значну кількість земляків.
Одразу хочу сказати, що в телефонній розмові Юрій відмовився розповідати про своє волонтерство, мотивуючи тим, що він це робить не заради піару, а за покликом серця. Та й не хоче когось упустити у своїх розповідях, аби цим не образити людей, які від чистого серця й безкорисливо допомагали йому споряджати «черговий подарунок захисникам».
Ми все ж таки вирішили розповісти про Юрія, оскільки варто показати його зусилля і бажання підтримати наших захисників та нашу з вами загальну згуртованість у прагненні до Перемоги. Отож, розповідь буде побудована на свідченнях очевидців волонтерської діяльності нашого земляка.
Зі слів Березанського селищного голови Валерія Хоміцького: «Юрій ще в перші дні війни звернувся до нас, як до органу місцевого самоврядування, і запропонував свою допомогу та співпрацю в пошуках гуманітарної допомоги для соціально незахищених верств населення. Тож робота розпочалася саме з цього. Юрій, тільки йому відомими шляхами, знаходив потенційних донорів (меценатів) та співпрацював з ними на благо жителів громади, а потім й наших захисників на передовій, яким вже відвозив медикаменти й продукти харчування. Дещо знаходив сам, дещо брав у гуманітарному штабі селищної ради. Робота кипіла без вихідних та перепочинку. Коли з’явилися перші поранені бійці, почав доставляти вже і в госпіталь все необхідне для них, а потім і на фронт».
Робота закипіла і майже не залишила Юрію часу для відпочинку, бо охочих допомогти потребуючим верствам населення та нашим захисникам ставало все більше з кожним днем. Смачна випічка хлібобулочних, кондитерських виробів та напівфабрикатів підприємця Надії Москвич, домашні готові обіди від Березанського дитячого садочка та жіночок Ташинського старостату не раз радували воїнів на передовій. Доречною й потрібною була також і продукція від фірми «Мрія».
Також ремонтувалися для наших воїнів пошкоджені автівки, березанські автослюсарі були завжди готові допомогти.
Свою допомогу у наданні гуманітарних медикаментів запропонував директор первинної медичної ланки Сергій Токар. Медикаменти в асортименті були доставлені нашим воїнам, зокрема на селище Піски та Бахмут.
Передаючи солдатам необхідний багаж, Юрій щоразу їм говорить, що «це все від Березанської громади…», бо вважає, що це колективний вклад у спільну справу.
До речі, саме Юрій став ініціатором виготовлення окопних свічок для обігріву воїнів. Як вже писалося раніше у фейсбук на сторінці Березанської селищної ради, першу партію таких свічок вже виготовлено і направлено на передову. Робота продовжується і буде тривати стільки, скільки це буде потрібно. Сподіваємося, що окопні свічки зігріють бійців своїм теплом і теплом сердець тих дівчат і жінок, що їх виготовляли.
Розповідь про Юрія була б не повною, якщо не розповісти одну душевну історію про сім’ю Приходьків із Донеччини. Катерина, яка на той час була вагітною, разом зі своїм восьмирічним сином Олексієм та чотирма сусідами 18 травня 2022 року о 17.00 виїхали на приватній машині із селища Богородичне Донецької області на південь України, рятуючи свої життя від «руського миру». Добиралися три доби під постійними обстрілами та через блокпости. Катерина з сином зупинилися в селі Малахове, зняли невеличкий будиночок і почали звикати до нового життя серед незнайомих людей. Місцеві жителі допомогли хто чим міг з облаштуванням оселі, деякими предметами вжитку та іншим. Але була одна невеличка проблема: незабаром новий навчальний рік, а в сім’ї немає ні комп’ютера, ні ноутбука, ні хоча б сучасного мобільного телефону, щоб Олексійко міг навчатися онлайн. Тож попросила працівницю соцвідділу селищної ради Валентину Крикунову якось в цьому допомогти. Через деякий час, зустрівши в коридорі селищної ради Юрія Бондаренка, Валентина, звернулася до нього з проханням допомогти придбати хлопцеві гаджет. І наш волонтер допоміг. Разом із своїми друзями та знайомими Сергієм Шляхтою, Володимиром Гупалюком, Надією Москвич, Наталією Чикундою, Світланою Коноваловою, Славою Черепнєвим та Сергієм
Панасенком, Юрій зібрав необхідну суму, купив сучасний телефон та перед початком навчального року поїхав в Малахове до сім’ї Приходьків, в якій на той час вже було двоє чудових синочків. Приїзд був неочікуваним, Олексійко дуже зрадів новенькому гаджету та солодким подарункам від Надії Москвич. Сім’я була дуже розчулена такому сердечному відношенню до них.
На сторінках нашої рубрики Катерина та Олексійко просили ще раз висловити слова вдячності всім небайдужим людям, що їм допомогли з облаштуванням, і особливу подяку висловлюють Юрію за його чисте, відкрите і добре серце.
Ось такі звичайні люди – добрі, чесні, волонтери за покликом серця, без очікування взамін якоїсь віддачі, живуть і працюють серед нас, та своїми добрими справами наближають нас всіх з вами до Перемоги кожного дня, кожної хвилини, крок за кроком ми все ближче до здійснення найзаповітнішої мрії кожного жителя України, до МИРУ. Хвала і честь ВАМ невидимі герої, воїни тилу!
Матеріал підготувала Тетяна Локтіонова, директор Березанського БТШ.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
