БОЙКОВ Юрій Павлович
Війна… Сьогодні ця біда на всіх одна… Вже вісім років наша країна втрачає кращих своїх синів, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.
Ідуть у засвіти наші герої... Прощається і Березанська громада зі своїм сином, військовим Юрієм Бойковим, який захищав рубежі нашої Вітчизни. Він загинув від прямого влучення ворожого снаряда, в жорстокому бою на Херсонщині. Пішов у кращий світ як і личить воїну, захиснику, козаку. Ми всі розуміємо, що його смерть не була марною, і все ж на душі сумно і гірко.
Юрію було 31, у нього зостався маленький синочок, якого він назвав Олександром. Отже, свій слід на цій землі Герой залишив. Але скільки б він іще зробив корисного! Його руки могли голубити землю навесні, саджати дерева, він міг колихати онуків і правнуків, передавати їм свій досвід, свою любов до Батьківщини. Натомість він узяв до рук зброю і звершив найбільший подвиг чоловіка, лицаря – віддав життя за рідну землю, за те, щоб його нащадки не були у ярмі рашистських вбивць.
Юрій Бойков народився в селі Красне Березанського району Миколаївської області 1 квітня 1991 року, тут пройшло його дитинство, тут закінчив рідну школу і вступив до нового дорослого життя. Насамперед пройшов навчання в Дніпровській автошколі «Тріумф». А згодом в 2017 році закінчив навчально-курсовий комбінат "Кривбасбуд" в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області та опанував професію машиніста бурової установки. Потім працював за спеціальністю в Києві, Київській області та за кордоном. А в 2019 році зустрів своє кохання – Світлану – одружився, створив власну родину. Юрій захоплювався життям – любив рибалити, будувати, ремонтувати, чудово готував, певний час навіть працював в одеському ресторані. Був оптимістом, добрим, товариським і завжди готовим прийти на допомогу. І нагородою за чуйність і доброту стало для Юрія народження сина. Чоловік мав золоті руки, все, за що б не брався, завжди виходило на славу. Мав багато планів і мрій на майбутнє, яким не судилося здійснитися.
Відразу після повномасштабного вторгнення рашистів на Україну, Юрій Бойков був мобілізований до Збройних Сил України. З квітня 2022 року навідник механізованого батальйону, кулеметник Юрій Бойков, постійно перебував «на нулі», боронячи рідний край від російських окупантів.
У вересні 2022 року під час запеклих боїв на Херсонщині воїн, Юрій Павлович Бойков, позивний Професор, загинув. Більше року захисника вважали зниклим безвісти, дружина і маленький Сашко з надією чекали на повернення коханого чоловіка та люблячого батька, але не судилося… Як стало відомо пізніше, 2 вересня 2022 року його прийняла на вічний спокій рідна земля, за яку він боровся, за яку віддав найдорожче – своє життя.
Останнім земним промінцем цієї страшної миті, напевно, Юрію заясніла усмішка маленького синочка, якого він так хотів ростити щасливим. Тепер його любов сяятиме Сашкові сонцем із Небес, а завдяки таким чоловікам, як Юрій Бойков, у нас буде Україна.
Похований Юрій Павлович Бойков в селі Новоінгулка (Костянтинівська сільська громада) Миколаївського району Миколаївської області.
