АНОХІН Денис Олексійович
Шлях у безсмертя
Ранок 24 лютого 2022 року став для більшості українців початком найбільших потрясінь в їхньому житті. Рятуючись від російського вторгнення, мільйони людей кидали свої будинки, розлучалися з близькими й переживали те, що багато хто бачив лише в кіно.
Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну принесло кровопролиття та перекреслило мрії багатьох молодих українців. Чимало юнаків і дівчат пішли добровольцями до війська, щоб зі зброєю в руках захищати свою країну від російської агресії, долучилися до лав територіальної оборони, займаються волонтерством.
Коли російські війська вдерлися в Україну, багато хто побоювався, що наша держава не зможе тривалий час протистояти навалі загарбників і впаде. Проте сталось з точністю до навпаки. Легендарна мужність українського народу, його опір загарбникові приголомшили світ. Багато наших земляків взяли до рук зброю й долучилися до захисту Вітчизни. Одним із тих, хто зробив свій крок у безсмертя, став Денис Анохін.
Денис народився в Калинівці (у той час – Кімівка) 26 жовтня 1978 року. Після закінчення місцевої школи вступив до Петрівського аграрного технікуму. Навчання перервала строкова служба. Згодом професію ветеринара він здобув уже в Мигії. Хлопець любив тварин, досконало володів своїм фахом, тож по допомогу до Дениса звертались не тільки його односельці, а й мешканці багатьох населених пунктів Березанського та Миколаївського районів. Деякий час Денис працював у Березанській ветлікарні. З часом одружився на Ользі, дівчині з Красного. Невдовзі у сім’ї народилось двоє донечок – Віка й Тоня. Коли фінансове становище в родині трішки погіршилося, Денис влаштувався на роботу в охоронну фірму порту ТІС.
Мирне життя його сім’ї, як і мільйонів інших українських родин зруйнував рашистський напад. 17 вересня 2022 року Денис Анохін знову став солдатом – навідником першого кулеметного відділення кулеметного взводу другого батальйону 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Денис з бойовими побратимами брали участь у боях на Херсонському напрямку та звільняли правобережжя Херсонщини. Згодом, після нетривалого відпочинку, розпочалися активні дії на Запоріжжі. І бригада знову вступила в бій. Під час одного з них Денис отримав поранення. Він встиг ще зателефонувати до дружини, а потім… зв’язок обірвався. Рідні та друзі ще довго намагались з’ясувати, що трапилось з Денисом, сподівались на диво… Та його не сталось. В січні 2024-го стало відомо, що життя воїна обірвалось 3 лютого 2023 року. Поховали Анохіна Дениса Олексійовича 31 січня цього року в його рідній Калинівці.
Війна в Україні – це біль для кожного її громадянина. Для батьків, які хоронять своїх синів, для дружин, що залишаються вдовами, для дітей, які зростатимуть без батьків. Однак, попри все, український народ продовжує боротися за свою свободу та незалежність, бо дух нації не зламаний. Завдяки мужності, хоробрості та самопожертві таких, як Денис Анохін. Вічна пам’ять і доземний уклін Герою!
Матеріали взято з газети «Березань», автор - Б. Гамуга.
