РАПІЙ Роман Олексійович
Славну *** мотопіхотну бригаду знають не лише в Україні, а й за кордоном. Адже за війною, яку розв’язала росія проти нас, спостерігає весь світ. І не даремно бригада гордо носить почесну відзнаку від Президента України «За мужність і відвагу»,
Повномасштабне вторгнення в Україну, що почалося в четвер 24 лютого 2022 року, підрозділи бригади зустріли на позиціях Сєвєродонецького району Луганської області. І відтоді – жодного дня повноцінного відпочинку. У складі цього з’єднання захищав Україну від рашистської нечисті й наш земляк – командир *** танкового взводу сержант Роман Олексійович РАПІЙ.
Роман народився в Одесі 12 серпня 1983 року. Батьки – вихідці з Овідіопольського району, що розташований неподалік від Одеси на березі Дністровського лиману. Влітку хлопець часто приїжджав до бабусі, що жила в селі. Захоплювався рибалкою, любив поганяти з хлопцями в футбол. Ці дві найбільші пристрасті Роман проніс через все своє життя. Там в бабусиному селі ще учнем познайомився з Оксаною. Шкільне захоплення переросло у велике кохання. Після закінчення школи хлопець пішов навчатися до професійно-технічного училища, де здобув фах електрозварника. Почав працювати.
Згодом Роман та Оксана побрались, у молодої пари народилось двоє донечок – Ліза та Валя. До Березанки подружжя Рапіїв перебралося десять років тому. Тоді на місці колишнього комбікормового заводу почали будувати олійно-екстраційний завод і Романа , як вже досвідченого зварювальника, запросили на роботу. Там він і працював, туди ж і дружина влаштувалась, коли вийшла з декретної відпустки по догляду за сином Артемом.
Роман намагався забезпечити родину всім необхідним, коли була потреба – брався за будь-які підробітки. Трохи відпочинку давав собі лише зрідка, коли йшов у відпустку. Рибалити вибирався аж на Дністер, й ретельно готувався до цієї поїздки цілий рік.
Змінити розмірений плин життя чоловік вирішив у 2019-му, коли підписав контракт й пішов на службу до Збройних Сил України. В якийсь момент Роману стало несила дивитися на те, як російські найманці плюндрують мирне життя українців в Донецькій та Луганській областях. Тож вирішив поповнити лави оборонців рідної країни й обрав для себе стезю танкіста.
Війну Роман Рапій зустрів на Луганщині, командуючи *** танковим взводом *** бригади. До закінчення контракту залишались лічені тижні. Спочатку була оборона Лисичанська. Воював Роман уміло й відважно. Про це свідчить і відзнака, якою був нагороджений в березні 2022-го, - нагрудний «Знак Пошани». Її вручають військовослужбовцям за значний особистий внесок у справу розбудови, розвитку та забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, досягнення високих показників у військовій службі.
А наприкінці літа того ж року бійці бригади взяли активну участь у визволенні Правобережжя Херсонщини. Долаючи шалений опір рашистів, через густо заміновані поля, Роман з побратимами звільняли окуповані села. Особливо жорстокі бої точилися біля населених пунктів С. та Д. В одному з таких запеклих боїв Роман Рапій і загинув. З 1-го вересня 2022 року зв'язок з ним обірвався і воїна вважали зниклим безвісти, лише через півтора року вдалося повернути тіло героя та поховати в Березанці, де проживає його дружина з дітьми.
Українці ніколи не забудуть тих, хто у важку годину взяв до рук зброю і, ставши на захист рідної землі, віддав найдорожче – власне життя, полинувши в небо Світлими Янголами. Вічна пам'ять Героям! Вічна слава мужньому воїну РАПІЮ Роману Олексійовичу!
Матеріали взято з газети «Березань», автор - Б. ГАМУГА.
