Люди громади: мати-героїня – не звання, а покликання для Тетяни Пономаренко з Березанки
Сьогодні, 15 травня, в Україні відзначають День сім'ї - одне з найзворушливіших свят. Сім’я – це наша опора, наша підтримка в житті. Вона дає нам відчуття безпеки та спокою. А головну роль в родині найчастіше виконує мама. Тож, думаю, доречною буде наша розповідь про матір. І не просто матір, а матір-героїню Тетяну Михайлівну Пономаренко – жительку селища Березанка.
Народилася Тетяна Михайлівна 1967 року в с.Ташине тоді ще Березанського району Миколаївської області. Після закінчення школи пані Тетяна здобула фах медичної сестри в медичному училищі міста Сімферополь. Саме тут, в Криму, вона зустріла красеня Олександра. Закохалися…та невдовзі побрались.
Олександр пройшов строкову службу на війні в Афганістані та вступив до Харківського автомобільно-дорожнього інституту, закінчивши який отримав професію інженера з будівництва автомобільних доріг. В цей час молода сім′я проживала в Харкові, де у 1988 році народився їхній перший синочок – Олександр.
Тетяна Михайлівна, хоч і була єдиною донькою у своїх батьків, завжди хотіла мати велику дружну сім′ю, як у її бабусі, що зростала у родині, в якій виховувались тринадцятеро діточок. Тож у 1989 році у Олександра і Тетяни з′явився ще один син – Віталій.
У 1992 році Олександр-старший закінчив інститут і молодого інженера за розподілом направили до Березанки, де родина проживає й нині. Саме тут, на Березанщині, в родині Пономаренків народилось три донечки-красуні - Єлизавета, Марія та Серафима.
Звичайно, виховувати п’ятеро дітей було нелегко, доводилось дуже багато працювати, не кажучи вже про недоспані ночі, проведені над колисками своїх діток. Але де панує любов, там і міцніє сім’я.
Кожна мати мріє, щоб її діти виросли хорошими людьми, тож змалечку пані Тетяна закладала в маленькі сердечка своїх кровиночок любов і щирість, доброту і ласку, не шкодуючи ні сил, ні свого здоров’я віддавала усе найкраще дітям. Разом із чоловіком побудували новий дім, посадили сад. За трудовими клопотами не зчулась, як малята повиростали.
Всім дітям батьки допомогли здобути освіту – старший Сашко закінчив Київську академію будівництва та архітектури, зараз має власну приватну фірму по ремонту комп’ютерної техніки та паралельно на замовлення виконує роботи по виготовленню технічної документації будівель та споруд.
Віталій здобув професію інженера-енергетика в Миколаївському аграрному університеті, проживає та працює за фахом в Миколаєві.
Старша серед донечок Єлизавета, закінчивши Миколаївський педагогічний університет імені Сухомлинського, стала вчителем хімії та біології. Нині вона працює в Березанському ліцеї. Єлизавета Олександрівна, крім викладацької діяльності, є незамінним педагогом-організатором, яку дуже цінують і поважають в дружній шкільній родині як колеги, так і ліцеїсти. Мати стільки енергії, позитиву, любові і не подобатись хлопцям – це ж неможливо! Єлизавета перша з дітей Тетяни та Олександра створила власну сім′ю.
Ще одна донечка-красуня Марія – сьогодні студентка другого курсу Київської академії будівництва та архітектури, за прикладом старшого брата опановує професію архітектора.
А наймолодша – Серафима – зараз навчається в шостому класі місцевого ліцею, має значні успіхи в навчанні і, як усі дівчатка в родині Пономаренків, вивчає музичне мистецтво.
В 2021 році Тетяна Михайлівна була удостоєна почесного звання мати-героїня. 36 років вона сумлінно пропрацювала медичною сестрою – спочатку в районній лікарні в Сімферополі, затим – в Харківській обласній лікарні №1, пізніше – в Березанській центральній лікарні. А зараз, опанувавши курси масажиста, займається приватною практикою, займається тим, що вміє і любить робити – повертає людям здоров’я.
Коли Тетяна Михайлівна розповідає про своїх дітей, її очі світяться якимись особливими промінчиками радості, теплоти, гордості за своїх дітей. Дивлячись на неї, мимоволі думаєш, що таким і повинно бути щастя. Для неї воно – у дітях, бо саме вони зробили її ЩАСЛИВОЮ.
Тетяна Михайлівна завжди з посмішкою на обличчі. Односельці інколи дивуються, звідки у неї береться стільки енергії. Але у відповідь жінка лише посміхається, мовляв, така в неї вдача. І зізнається, що просто полежати, відпочити – то не про неї, встає ця жіночка разом із півнями, а лягає спати, коли вже за північ. Хоча за день, буває, й на хвильку не присяде, бо ж клопотів завжди вистачає. Але, тепер нам відомо, в чому секрет: її сила – в її родині!
І, справді, сім'я - найдорожче, що є в житті. Особливо її цінність відчуваєш зараз, у нелегкий воєнний час. Тож, вітаємо родину Пономаренків та усіх мешканців й гостей громади, з Днем сім'ї! Посміхніться в цей день, обійміть один одного міцніше і пам'ятайте: сім'я - це найцінніше, що може бути на землі! Бажаємо вашому дому, вашому сімейному вогнищу великого щастя і благополуччя, миру і злагоди, душевної теплоти і гармонії у стосунках. Бережіть свою любов, несіть її через роки і залишайтеся справжнім зразком дружної, вірної і міцної сім'ї!
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
