Шкідники озимини взимку
Перезимівля озимих хлібів є однією з найважливіших агрономічних проблем у виробництві зерна, яку потрібно завжди враховувати і знаходити засоби максимального зменшення її шкідливих наслідків.
Зміна клімату проявляється не лише у відсутності вологи. Досвід попередніх років показує, що кліматичний фактор визначає і зміни у стратегіях догляду за всіма сільськогосподарськими культурами, а озимими й поготів.
При організації захисту озимини у період перезимівлі необхідно встановити, від чого терплять і гинуть рослини. Одним із основним фактором є своєчасне виявлення та знищення шкідників.
В зимовий період озимині може шкодити хлібний турун (жужелиця), зимовий зерновий кліщ та мишоподібні гризуни.
Жужелиця хлібна мала – ZabrustenebrioidesGoeze. Живлення більшості жуків закінчується до настання жнив, після чого вони, особливо в жаркі посушливі роки, ховаються в ґрунт, залежно від його вологості та накопичення жирового тіла на глибину 10 – 50 см, де перебувають у стані літньої діапаузи. Вони з’являються на поверхні ґрунту зазвичай у другій половині серпня – на початку вересня. За сприятливих умов зволоження ґрунту жуки спарюються і відкладають яйця в спеціальні маленькі камери в ґрунті на глибині до 10 см. Одна самка відкладає 50-70, максимально – до 270 яєць.Відродження личинок спостерігається залежно від умов зволоження ґрунту від кінця серпня до настання приморозків.Личинка – у своєму розвитку проходить три віки, в які змінюється розмір її тіла та головної капсули від 5 до 28 мм та від 1,1 до 3,1 мм відповідно. Голова та грудина личинки має темнобуре забарвлення, колір тіла змінюється відповідно до віку І-ІІ вік – сірувато-зелене, наприкінці живлення – біле, перед заляльковуванням – кремового відтінку. Личинки живляться сходами озимих, причому живлення може продовжуватися під снігом. Личинки об’їдають молоде листя сходів, залишаючи тільки жилки.
Пошкоджені рослини мають «змочалений» вигляд. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин».Останні жужелиці живляться сходами озимини до зниження температури до 0 ºС. Вони об’їдають молоде листя у період двох-трьох листочків і кущення. Після перезимівлі личинки поновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування.Оптимальними умовами для сприятливого розвитку шкідника є суха і спекотна погода в літній період і тривала тепла осінь.
Основна причина появи хлібної жужелиці на посівах, це – порушення сівозміни.
Тому, перш за все, слід звертати увагу на виконання усіх елементів технології вирощування тієї чи іншої культури на належному рівні, щоб створити кращі умови для росту й розвитку рослин та несприятливі – для шкідника.
Враховуючи характер живлення личинок хлібної жужелиці, а саме – вночі, для отримання більшого захисного ефекту наземні обприскування посівів слід здійснювати в період від 16 до 20 год за наявності 3-4 личинок на квадратний метр, або при ушкодженні 2% рослин восени або навесні. Обприскування проводять дозволеними інсектицидами згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Зимовий зерновий кліщ або красноногий кліщ (PenthaleusmajorDuges).
На території України шкідливу діяльність цієї комахи фіксують останні 5-6 років. Оскільки цей шкідник є для багатьох агрономів новим, то виникають складності з діагностикою ушкоджень. Часто їх плутають з проявом кореневих гнилей і невиправдано застосовують фунгіциди, що, звісно, не вирішує проблему.
Що потрібно знати про шкідника.
Дорослі кліщі до 1 мм довжини, овальні, темно-зелені або майже чорні з червоними ногами.
Розселення кліщів відбувається в фазі яйця з ґрунтом або з рослинними рештками. Масовому розмноженню та шкодочинності сприяє прохолодна, затяжна весна. Оптимальна температура для харчування від +4 до +23 °С. Кліщі активні в похмуру погоду та нічний час. В сонячні дні ховаються під грудочками ґрунту. Основна активність і шкідливість припадає на осінньо-зимовий період (листопад-грудень) і в ранньо-весняний період (березень). Економічний поріг шкодочинності становить 5 екземплярів на 1 лист. При живленні кліщі розривають епідерміс листя і висмоктують клітинний сік, що містить хлорофіл. Відтак на листках утворюються сіруваті плями, рослини набувають характерного сріблясто-сірого або жовтуватого забарвлення, прикоренева частина темніє. Верхівки листя в’януть і буріють. Пошкоджені рослини відстають у рості. Нерідко причиною таких ушкоджень вважають вимерзання.
Вирішальне значення в боротьбі з зимовим зерновим кліщем мають агротехнічні заходи: раціональні сівозміни, обмеження площ колосових попередників озимої пшениці, своєчасне знищення сходів падалиці колосових культур в усіх полях сівозміни за допомогою системи обробітку ґрунту, сівба озимини в межах оптимальних строків. Осередки підвищеної чисельності кліщів на озимій пшениці в весняний період при відновленні вегетації рослин, доцільно обробляти препаратами дозволеними до використання, але найкраще інсекто-акарицидами (дієвими саме проти кліщів) для локалізації та ліквідації шкідника. Слід пам’ятати що м’яка зима та затяжна весна сприяє розвитку численних фітофагів. У разі встановлення чисельності шкідника вище економічного порогу шкідливості застосування хімічних засобів захисту можливо з урахуванням властивостей інсектицидів та погодних умов.
Мишоподібні гризуни щорічно залишаються небезпечними шкідниками. Вони заселяють великі площі сільськогосподарських угідь і створюють загрозу пошкодження посівів зернових культур, ріпаків, багаторічних трав, просапних, овочевих культур і плодових насаджень.
Мишовидні гризуни дуже ненажерливі. Це зумовлено потребою у підтримці температури тіла, яка не є постійна і коливається в межах 30-40 градусів. Тому, наприклад, звичайна полівка за добу поїдає соковитого корму 10-35 % від своєї маси, тоді як корова з’їдає лучної трави менше 5 % від маси свого тіла. Найціннішими кормовими рослинами для мишей є озима пшениця і багаторічні бобові трави.
Серед мишоподібних гризунів переважають полівки (скрізь звичайна, у південному Степу – гуртова) та миші – лісова, хатня, польова та курганчикова. Звичайні місця резервацій мишоподібних – це багаторічні трави, лісосмуги, скирти.
Сірі полівки найплодючіші, що зумовлено раннім статевим дозріванням. Протягом року вони здатні давати до 10 приплодів (від 5 до 10 мишенят). Підраховано, що п’ять пар полівок в абсолютно оптимальних умовах можуть за рік дати до 6 млрд звірків. При живій масі дорослої полівки 30 г маса батьків на початку року становитиме 300, а їх приплоду в кінці року – 130 т. За добу вони можуть повністю з’їсти урожай пшениці у фазі колосіння на площі 30 тис. га. Такий високий ступінь розмноження генетично зумовлений боротьбою за виживання. Полівки не запасають кормів, як це роблять щури та миші, у них не відкладаються жирові запаси, як у хом’яків. Уся їхня енергія спрямована на відтворення собі подібних. В їх живленні перше місце займає зелений корм, вони підривають зерно, виїдають сходи. У несприятливих умовах при голодуванні серед полівок спостерігається канібалізм, який природно виправданий боротьбою за виживання та збереження виду.
Хатня миша поширена в усіх природних зонах, заселяє зерносховища, продовольчі склади, різні господарські та жилі приміщення, а також поля, городи, лісосмуги тощо.
Курганчикова миша здатна восени збирати великі запаси корму на зиму і споруджувати над ними земляні курганці. Останні спостерігаються переважно на стерні недбало зібраних або дуже забур’янених полів, це купка до 5-10 кг колосків, мишію, суцвіть кормових трав, пізніх бур’янів тощо, що ростуть навколо нори, акуратно зібраних горбиком і прикритих шаром землі. В дощову погоду запаси в курганці проростають, і зелені горбики видно здалеку. Під час зяблевої оранки курганці руйнуються. У їжі курганчикової миші переважає насінний корм. Щороку вона дає до 7 виплодів.
Мишоподібні гризуни надзвичайно плодючі. Навесні розмноження розпочинається за середньодобової температури повітря 5 °C. За середньодекадної температури повітря вище 22 °C та нижче 5 °C розмноження припиняється. Проте за наявності достатньої кількості корму та відсутності відлиг полівки в полях розмножуються і взимку під снігом.
У зниженні чисельності мишоподібних гризунів, зокрема сірих полівок, важливу роль відіграє система запобіжних заходів. Серед них найважливішими є агротехнічні: збирання без втрат врожаю, вчасна і якісна зяблева оранка, які позбавляють гризунів корму та надійного сховища.
Ефективним у боротьбі з гризунами є застосування родентицидів. Захист посівів озимини, багаторічних трав від мишоподібних гризунів проводять за наявності 3 жилих колоній/гектар. Бактороденцид (зерно, заражене бактеріями мишачого тифу). Препарат ефективний проти всіх видів полівок, хатньої та лісової мишей. А от польовій миші бактерії мишачого тифу, що містяться на лушпинні зараженого зерна, не страшні, бо вона не їсть зернину, а вигризає її середину.
Систематичне обстеження, вчасний захист полів від шкідників забезпечать збереження посівів та урожаю озимих культур. Під час проведення захисних заходів слід дотримуватись загальноприйнятих державних санітарних правил ДСП 8.8.1 та правил особистої гігієни.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
